Упрощенная HTML-версия
ТОП-10 запитань-відповідей
, що зацікавили фахівців
речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств,
установ, організацій та громадян-підприємців», затвердженою Наказом Мініс-
терства охорони навколишнього природного середовища України від 9 берез-
ня 2006 року № 108, дано визначення суб’єкта господарювання, який повинен
отримати Дозвіл —фізична або юридична особа, яка керує або контролює устат-
кування, зокрема особа, якій згідно із законодавством передані права володіти
та користуватися устаткуванням, а також забезпечувати його технічне функ-
ціонування.
Із системного аналізу законодавства випливає, що в разі передачі
в оренду стаціонарного джерела забруднення спецдозвіл зобов’язаний
отримувати орендар такого джерела забруднення. Отже, й екоподаток по-
винен сплачувати саме він.
Відповідно до яких вимог має бути організований промисловий майданчик для
тимчасового зберігання відходів (зношені шини, металобрухт)?
Який термін передбачено для тимчасового зберігання відходів, щоб не сплачувати
екологічний податок за розміщення відходів, та яким нормативним актом визна-
чено цей термін?
4
5
Статтею 33 Закону України «Про відходи» визначено загальні вимоги щодо ви-
далення та зберігання відходів. Видалення та зберігання відходів повинно здійс-
нюватися відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечу-
ють їх максимальне використання. Вимоги щодо поводження з відходами, зокре-
ма стосовно тари та майданчиків,
докладно викладено в ДСТУ 4462.3.01:2006
(у розділах 7.1–7.2 «Збирання відходів» та «Зберігання відходів на тери-
торії підприємства).
Відповідь:
Згідно з підпунктами 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 розділу VIII «Екологічний
податок» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змі-
нами та доповненнями) (
далі —
ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти
господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємниць-
ку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та
організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують
агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновни-
ків, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її конти-
нентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зо-
крема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як
вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів
господарювання).
Відповідь:
77
ECOBUSINESS /
/ № 1 (78) січень 2019