Стр. 55 - ECO_01_2019.indd

Упрощенная HTML-версия

Аналіз
судової практики
Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з’ясу-
вавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодав-
ства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що
у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке:
Пунктом «а» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишньо-
го природного середовища»
від 25 червня 1991 р. № 1264-XII (
далі
ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища») передбачена
компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони на-
вколишнього природного середовища, раціонального використання, від-
творення й охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього
природного середовища щодо організації та здійснення у межах компетен-
ції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органа-
ми виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснен-
ня делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами,
установами та організаціями незалежно від форми власності та господа-
рювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства,
а також юридичними особами — нерезидентами вимог законодавства,
зокрема про екологічну та радіаційну безпеку, про охорону атмосферного
повітря.
Відповідно до
п. «в» ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про охорону навколишнього
природного середовища»
, до природних ресурсів загальнодержавного
значення належить атмосферне повітря.
Згідно з
п. «б» ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про охорону навколишнього природ-
ного середовища»
, використання природних ресурсів громадянами, під-
приємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням
обов’язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запо-
бігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, нега-
тивному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до
п.п. «г» п. 4.2. Положення№136
, «
Про державну еко-
логічну інспекцію»
Держекоінспекція здійснює державний нагляд (конт-
роль) за додержанням територіальними органами центральних органів ви-
конавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів
виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалеж-
но від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземця-
ми та особами без громадянства, а також юридичними особами нерези-
дентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.
Стаття 1 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря»
визначає такі по-
няття:
x
«забруднення атмосферного повітря» — змінення складу і властивостей
атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому
фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть не-
сприятливо впливати на здоров’я людини та стан навколишнього при-
родного середовища;
П. «а» ч. 1 ст. 20
ЗУ «Про охорону
навколишнього
природного
середовища
»
П. «в» ч. 1 ст. 39
ЗУ «Про охорону
навколишнього
природного
середовища»
П. «б» ч. 1 ст. 40
ЗУ «Про охорону
навколишнього
природного
середовища»
П. п. «г» п. 4.2.
Положення № 136
«Про державну еко-
логічну інспекцію»
Ст. 1
ЗУ «Про
охорону атмо-
сферного повітря»
53
ECOBUSINESS /
/ № 1 (78) січень 2019