Упрощенная HTML-версия
Податок на викиди двоокису вуглецю
в атмосферне повітря
2.
Відповідно до статей 240.1, 240.1.1. Податкового кодексу України (
да-
лі —
ПКУ), платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні осо-
би, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні
установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постій-
ні представництва нерезидентів, за винятком тих, хто виконує агентські
(представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників,
під час провадження діяльності яких на території України і в межах її конти-
нентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійсню-
ються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними
джерелами забруднення.
Закон 2628-VIII доповнив статтю 240 ПКУ пунктом 240.7. такого змісту:
«Не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначе-
ні у пункті 240.1 цієї статті, які здійснюють такі викиди в обсязі не більше
500 т на рік.
Якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 т на рік,
суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому
(звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Ці платники
зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити
податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищен-
ня, у порядку, передбаченому цим Кодексом».
Тобто законодавець передбачає і
виключення зі статусу плат-
ника податку
за викиди двоокису вуглецю суб’єктів, які здійснюють
такі викиди від стаціонарних джерел забруднення в обсязі не більше
500 т на рік.
3.
Статтею 242, 242.1.1 ПКУ визначено об’єкт та базу оподаткування
екологічного податку, якими є обсяги та види забруднюючих речовин, що
викидають в атмосферне повітря стаціонарні джерела.
Закон 2628-VIII доповнив статтю 242 ПКУ пунктом 242.4 такого змісту:
«242.4. База оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за ре-
зультатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких вики-
дів у розмірі 500 тонн на рік».
Нагадаємо, що, відповідно до статті 23 ПКУ,
базою оподаткування ви-
знають конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного
об’єкта оподаткування
.
Ст. 240.1,
240.1.1 ПКУ
ЗУ 2628-VIII
ДОВІДКА!
База оподаткування
— це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподат-
кування, до якого застосовують податкову ставку й який використовують для визначення
розміру податкового зобов’язання.
19
ECOBUSINESS /
/ № 1 (78) січень 2019